Байка "Як Трутень Бджілку покохав"
Літає та кружляє
Бджілка навколо раю.
Вільного часу немає,
Та коли буде відпочинок,
Вона не знає.
Повсюди Бджілка встигає,
Навіть в гаджетах сидить,
Стрічку листає
Тай пише там вірші,
В яких благає від душі,
Щоб війні настав кінець,
Та й жили б всі і веселились.
Але нічого не змінилось,
Не влаштовує Бджілки мед.
Але все таки знайшовся Трутень,
Який на Бджілку звернув увагу,
Він мав в собі таку відвагу,
Гарного крилатого слова,
Якого була його базова основа,
Як прикрасити свій вулик.
Він теж вірші писав, як і Бджілка,
Тому й знайшов таке натхнення,
Від якого мед перетвориться в варення,
Й буде солодше липового меду,
Хоч він був низького бюджету,
Але Бджілці він вгодив,
Своїм віршом її він покорив.
Правда є там така біда,
Що часу має Бджілка дуже мало.
Тому Трутень від цього стражда,
Що в думках його постійно хмарно.
Він скис, як той недільний капустняк,
Який собакам викидати.
Та вже не такий на слова остряк,
Коли від відсутності уваги став страждати.
Та Бджілка все таки його переконала,
Що часу дійсно мало мала,
А так він для неї цар,
В якого є шалений дар,
Зробити ранок їй дуже добрим
І після цього Трутень став вже добрий.
Змирився Трутень з тим, що Бджілка багато паше,
Та сам себе став чимось він займати.
Кохання - це як солодка каша,
Яку слід вміру коштувати,
Та не журитись,
Коли вона не до смаку,
Бо самі ж її обрали ми таку.
03.10.2024
1
0