Чому мені буває сумно?
Олег Майнд
Чому мені буває сумно? Чому не знаю, що робить? Чому мені постійно нудно? І я не знаю, як далі жить? А все тому, що я у рабстві, У рабстві ліні та нудьги. В цьому рабстві, як у царстві, Де наче нічого не роби, Але все одно працюєш, Неначе хакер ти чи джун. Хоч в праці цій ти і нудьгуєш, Але ти, як для Яги Кіт Баюн. Змінити треба поступово, Рід діяльності такий. Головне по трішки знову і знову Починати образ життя другий. Тому не варто у відчай впасти, Що нема шляху, шляху нема. Життя насправді є прекрасне, Його псує лише нудьга.
2024-10-02 13:31:42
1
0
Інші вірші поета
Я двері відкриваю тихо Невдаха When I've time You have nothing but an ass
Інші поети
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12138
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11156