Контент, як вічний вогник не погасне
Сидиш і клацаєш пультом, Не знаєш, що дивитись. Все котиться вверх дном, Телебачення може скоро розоритись. Інтернет рятує від нудьги, Але і він нудьгу створив. Немов на балі сатани, інтернет там віскі пив. Набридло все, Немов нажерся ти очами. І вуха теж нажерлись Цілими ночами. Відчуваєш себе скотиною, На чиїйсь ти фермі. Спочатку тебе кормлять, як дитину, А потім стаєш перший, Кого сжеруть. Ось так люди і живуть, В своїх уявах власних, Неначе вогник непогасне, Від тих контентів інтернетних. Сидиш, гортаєш стрічку, Ніяк не зупинишся. І так всю нічку, Поки не втомишся. Таке життя, Сучасних людей. В цьому існує їх буття Гортання контенту серед пізніх ночей.
2024-10-02 13:30:38
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1777
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1755