Контент, як вічний вогник не погасне
Сидиш і клацаєш пультом, Не знаєш, що дивитись. Все котиться вверх дном, Телебачення може скоро розоритись. Інтернет рятує від нудьги, Але і він нудьгу створив. Немов на балі сатани, інтернет там віскі пив. Набридло все, Немов нажерся ти очами. І вуха теж нажерлись Цілими ночами. Відчуваєш себе скотиною, На чиїйсь ти фермі. Спочатку тебе кормлять, як дитину, А потім стаєш перший, Кого сжеруть. Ось так люди і живуть, В своїх уявах власних, Неначе вогник непогасне, Від тих контентів інтернетних. Сидиш, гортаєш стрічку, Ніяк не зупинишся. І так всю нічку, Поки не втомишся. Таке життя, Сучасних людей. В цьому існує їх буття Гортання контенту серед пізніх ночей.
2024-10-02 13:30:38
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12650
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2228