The guys in our yard

Олег Майнд

We used to walk together In various games But we never Didn't go to another place We didn't leave ours We protected each other Even though we already have our own house But we don't forget each other We see each other We talk about a lot Everyone now has their own garden Which they recently bought In general, we live well We don't complain at all We just need to put the bell To hear the poor man's call Переклад Хлопці у нашому дворі Ми гуляли разом У різних іграх Але ми ніколи В інше місце не поїхав Ми свого не залишили Ми захищали один одного Хоча ми вже маємо свій будинок Але ми не забуваємо один одного Ми бачимось Ми багато про що говоримо У кожного тепер є свій сад Яку нещодавно купили Загалом живемо добре Ми взагалі не скаржимося Треба лише поставити дзвін Почути поклик бідолахи

2024-10-03 15:34:21

Інші вірші поета

诗 [Shī] 我的老师 [Wǒ de lǎoshī] Lord of money Тихо ллється у струмочку водичка Як вогник горить та палає

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Тарас Бадрак

@Zayichik42

Ren

@Panda_4010

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3488

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5575