The guys in our yard

Олег Майнд

We used to walk together In various games But we never Didn't go to another place We didn't leave ours We protected each other Even though we already have our own house But we don't forget each other We see each other We talk about a lot Everyone now has their own garden Which they recently bought In general, we live well We don't complain at all We just need to put the bell To hear the poor man's call Переклад Хлопці у нашому дворі Ми гуляли разом У різних іграх Але ми ніколи В інше місце не поїхав Ми свого не залишили Ми захищали один одного Хоча ми вже маємо свій будинок Але ми не забуваємо один одного Ми бачимось Ми багато про що говоримо У кожного тепер є свій сад Яку нещодавно купили Загалом живемо добре Ми взагалі не скаржимося Треба лише поставити дзвін Почути поклик бідолахи

2024-10-03 15:34:21

Інші вірші поета

Тихо ллється у струмочку водичка Laziness Невдаха Байка "Як Трутень Бджілку покохав"

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Aki Gray

@sarcasm

Hell_ga

@Hell_ga

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15162

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12230