The guys in our yard
Олег Майнд
We used to walk together In various games But we never Didn't go to another place We didn't leave ours We protected each other Even though we already have our own house But we don't forget each other We see each other We talk about a lot Everyone now has their own garden Which they recently bought In general, we live well We don't complain at all We just need to put the bell To hear the poor man's call Переклад Хлопці у нашому дворі Ми гуляли разом У різних іграх Але ми ніколи В інше місце не поїхав Ми свого не залишили Ми захищали один одного Хоча ми вже маємо свій будинок Але ми не забуваємо один одного Ми бачимось Ми багато про що говоримо У кожного тепер є свій сад Яку нещодавно купили Загалом живемо добре Ми взагалі не скаржимося Треба лише поставити дзвін Почути поклик бідолахи
2024-10-03 15:34:21
1
0
Інші вірші поета
Вітер тихо шелестить Alcoholism Втратив хист вірші писати 猫の鳴き声 (Неко но накігое)
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4011
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12324