Книга життя.
Олександр Чалий
Завтра сонце підніметься знову, тільки зникне нічна пелена, дасть комусь ще добу додаткову, і комусь і приділить сповна. Завтра з’явиться чиста сторінка, хтось напише в ній мудрі слова, в когось буде висока оцінка, а для когось вона рокова. Кожен пише, як сам розуміє, слово мудре, а може й дурне, пише тим, яким сам володіє, хтось веселе, а хтось і сумне. Хтось про злети а хтось про падіння, всі записують долю свою, хтось записує місцем сидіння, а хтось наче дає інтерв’ю. А нам хочеться ще дописати, тільки час все сильніше летить, він не може нас довго чекати, але може комусь пощастить.
2025-01-30 18:33:44
1
0
Інші вірші поета
Безмовний крик. Лабіринт. Порозумівся. Закон природи.
Інші поети
Janocska
@Janocska
Lilya Foxyyy
@LillyFox
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2328
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12663