Книга життя.
Завтра сонце підніметься знову, тільки зникне нічна пелена, дасть комусь ще добу додаткову, і комусь і приділить сповна. Завтра з’явиться чиста сторінка, хтось напише в ній мудрі слова, в когось буде висока оцінка, а для когось вона рокова. Кожен пише, як сам розуміє, слово мудре, а може й дурне, пише тим, яким сам володіє, хтось веселе, а хтось і сумне. Хтось про злети а хтось про падіння, всі записують долю свою, хтось записує місцем сидіння, а хтось наче дає інтерв’ю. А нам хочеться ще дописати, тільки час все сильніше летить, він не може нас довго чекати, але може комусь пощастить.
2025-01-30 18:33:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1388
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1957