Порозумівся.

Олександр Чалий

Я жив у смутку, тривога в думці, і без причини, Робив перерви на відпочинок і повертався, Гуляв у парку, відволікався, читав новини, Але той смуток в моєму серці ще залишався. Тоді поїхав одного разу я у Карпати, Ходив у гори і піднімався на полонини, І намагався душевний спокій там відшукати, Допомагали мені смереки й гірські вершини. Там я старався самоповагу відшліфувати, Безглуздість смутку все зрозуміти я намагався, І дуже прагнув свої печалі контролювати, Весь час я вірив у власні сили і не здавався. Як повернувся - тоді відкинув одноманітність, І розібрався що дуже важко в печалі жити, Мені вдалося перебороти свою амбітність, Сумну реальність на власну радість перетворити. Безглуздість смутку я розумію тепер чіткіше, Бо сталось диво, печаль пропала одномоментно. Немає смутку, і це для мене найголовніше, А на буденність уже дивлюся індиферентно. Радію сонцю, живу на дачі і без печалі, В майбутнє вірю і культивую собі троянди, Гуляю в лісі, відпочиваю на сіновалі, Тому веселим я можу бути без пропаганди.

2025-01-30 18:39:23

1

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2255

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11252