Порозумівся.
Я жив у смутку, тривога в думці, і без причини, Робив перерви на відпочинок і повертався, Гуляв у парку, відволікався, читав новини, Але той смуток в моєму серці ще залишався. Тоді поїхав одного разу я у Карпати, Ходив у гори і піднімався на полонини, І намагався душевний спокій там відшукати, Допомагали мені смереки й гірські вершини. Там я старався самоповагу відшліфувати, Безглуздість смутку все зрозуміти я намагався, І дуже прагнув свої печалі контролювати, Весь час я вірив у власні сили і не здавався. Як повернувся - тоді відкинув одноманітність, І розібрався що дуже важко в печалі жити, Мені вдалося перебороти свою амбітність, Сумну реальність на власну радість перетворити. Безглуздість смутку я розумію тепер чіткіше, Бо сталось диво, печаль пропала одномоментно. Немає смутку, і це для мене найголовніше, А на буденність уже дивлюся індиферентно. Радію сонцю, живу на дачі і без печалі, В майбутнє вірю і культивую собі троянди, Гуляю в лісі, відпочиваю на сіновалі, Тому веселим я можу бути без пропаганди.
2025-01-30 18:39:23
2
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1569
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9272