Порозумівся.

Олександр Чалий

Я жив у смутку, тривога в думці, і без причини, Робив перерви на відпочинок і повертався, Гуляв у парку, відволікався, читав новини, Але той смуток в моєму серці ще залишався. Тоді поїхав одного разу я у Карпати, Ходив у гори і піднімався на полонини, І намагався душевний спокій там відшукати, Допомагали мені смереки й гірські вершини. Там я старався самоповагу відшліфувати, Безглуздість смутку все зрозуміти я намагався, І дуже прагнув свої печалі контролювати, Весь час я вірив у власні сили і не здавався. Як повернувся - тоді відкинув одноманітність, І розібрався що дуже важко в печалі жити, Мені вдалося перебороти свою амбітність, Сумну реальність на власну радість перетворити. Безглуздість смутку я розумію тепер чіткіше, Бо сталось диво, печаль пропала одномоментно. Немає смутку, і це для мене найголовніше, А на буденність уже дивлюся індиферентно. Радію сонцю, живу на дачі і без печалі, В майбутнє вірю і культивую собі троянди, Гуляю в лісі, відпочиваю на сіновалі, Тому веселим я можу бути без пропаганди.

2025-01-30 18:39:23

Інші вірші поета

Людина що вас цінувала. Книга життя. Безмовний крик. Батьківська хата.

Інші поети

Анастасія Заматевська

@anastasiya_zamatevskaya

Fatima Arif

@FA_Arif

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

4196

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1676