Розлад
Цілий день, Ти щаслива людина, Що вважав світ прекрасним, світлим, Де твоя посмішка, Зігрівала втомлені серця. Сміх був сповнений надій, Що життя не таке складне, Як ти вважав. І вже думав, Що наступило щастя. Прийшовши після годин великих щасть, Як оптиміст, Радієш цьому дню. Різко все змінює контраст, Різнокольорові барви, Змінилися на чорні, сірі тона. Як мученик, Ти гірко,втомлена ридаєш. Ніяк це не описати, Наче мрець , прийшовши з косою, Щоб позбавити всіх благ життя. Хапаюся за голову, Як псих, Намагаюся вирвати волосинки, Щоб закінчилися мої страждаюння. Прийдеться прийняте, Що ці пекельні страждання будуть вічними. Приступи гіркого болю і суму, Колись позбавлять мене життя.
2024-08-20 14:39:55
0
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2509
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5171