Розлад
Олексій Коваль
Цілий день, Ти щаслива людина, Що вважав світ прекрасним, світлим, Де твоя посмішка, Зігрівала втомлені серця. Сміх був сповнений надій, Що життя не таке складне, Як ти вважав. І вже думав, Що наступило щастя. Прийшовши після годин великих щасть, Як оптиміст, Радієш цьому дню. Різко все змінює контраст, Різнокольорові барви, Змінилися на чорні, сірі тона. Як мученик, Ти гірко,втомлена ридаєш. Ніяк це не описати, Наче мрець , прийшовши з косою, Щоб позбавити всіх благ життя. Хапаюся за голову, Як псих, Намагаюся вирвати волосинки, Щоб закінчилися мої страждаюння. Прийдеться прийняте, Що ці пекельні страждання будуть вічними. Приступи гіркого болю і суму, Колись позбавлять мене життя.
2024-08-20 14:39:55
0
0
Інші вірші поета
Безсонна та болюча ніч Що чекає на небесах, мила? Темрява,що опивила тіло Душа і Розум
Інші поети
Rodney Kanher
@TheForgottenKing
Світлана Корнійчук
@svitlana_korniychuk_ehci
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9012
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1412