Місячне страждання
Самотні полум'я міста, По веселому лунає музика, Відчужений від цього міста, Цих не зрозумілих людей. Меланхолійні рухи, Мій самотній вальс, Ілюзія спокою і радості на хвильку, Далі дощ ллє у гарячі рани. Різкі рухи страждань, Зачудне піднесення, Занепад радості променистій, Яку ніколи не втримати. Заціпенілий погляд у порожнечу, Безнадійно побачити щось щасливе, Дурний місяць, Що входить тільки у трагічні моменти. Ноги ватяні і летять в низ, Бруківка покрита безліччю голками, Безсмертна агонія—страждання цілого світу, Цей тягар несуть не особливі, Звичайні люди, Що замість щастя пізнають біль. Гнів охоплює тіло, Розпач врізається у саме серце, Дитячі крики допомоги, Підірване здоров'я. Депресія під маскою байдужості та радості водночас, З боку сміх і глум, А з іншого рука допомоги. Війна у розумі, Апатія холодна, Втома від фальшивої боротьби, Втрата мого життя. —Допоможіть, я не можу встати.
2025-01-26 20:02:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12030
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2894