Місячне страждання
Самотні полум'я міста, По веселому лунає музика, Відчужений від цього міста, Цих не зрозумілих людей. Меланхолійні рухи, Мій самотній вальс, Ілюзія спокою і радості на хвильку, Далі дощ ллє у гарячі рани. Різкі рухи страждань, Зачудне піднесення, Занепад радості променистій, Яку ніколи не втримати. Заціпенілий погляд у порожнечу, Безнадійно побачити щось щасливе, Дурний місяць, Що входить тільки у трагічні моменти. Ноги ватяні і летять в низ, Бруківка покрита безліччю голками, Безсмертна агонія—страждання цілого світу, Цей тягар несуть не особливі, Звичайні люди, Що замість щастя пізнають біль. Гнів охоплює тіло, Розпач врізається у саме серце, Дитячі крики допомоги, Підірване здоров'я. Депресія під маскою байдужості та радості водночас, З боку сміх і глум, А з іншого рука допомоги. Війна у розумі, Апатія холодна, Втома від фальшивої боротьби, Втрата мого життя. —Допоможіть, я не можу встати.
2025-01-26 20:02:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4793
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3724