Що чекає на небесах, мила?
"Що чекає нас на небесах, мила? Вічний спокій чи поруч бля тебе бути? Може це темная ніч, Вкриє нас і сховає як надалі, Так, що й Отець не побачить. Що чекає на небесах, голубко? Ти говориш про нескінченне щастя, Мої ніжні поцілунки, Від яких твоє серце розривається на шмаття. У небесах мені вхід заборонений, Бо також життя мученика, Який несе тавро печалі та скорботи. Відчувати всі кола пекла, Ніхто мене тут не потішить, Наче маленьке,хворе дитя. Бо прокаженик людства і світу Богів. Чому ти плачеш, золотце? Ти маєш цьому тільки радіти, Чому ти гніваєшся на мене, могутня амазонко? Своїм гарячим серцем тримаєш мене, Немов я й справді тобі щось вартий. Чому ти хочеш піти моїм шляхом? Який оповитий туманом всіх найпекельніших мук, Чому ти тримаєш мене за руки? Коли ось ось маю зникнути з твого життя. Хотів покинути світ, Без вчинення болю, Але коли ти хочеш піти, У путь темну,зустрівши мої світи, І дозволю твоїй ніжній постаті, Проводжати мене далі, Бо відчуваю що кохаю тебе."
2025-02-20 08:56:23
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13455
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12793