Жити

Олексій Коваль

Відчувати ніздрями повітря, Наче це останні подихи, Ніж остаточно померти. Думати про щось, Як філософ, Що занурений у роботу. Усміхатися перехожим, Як світлий промінець Руйнуючи їхні погані наміри. Підспівувати веселу пісеньку, Що зігріває серденько моє, Яку ти вперше почув Мелодії ці розливаються по всьому тілу. Танцювати без перестанку, Що сповнює мене Неосяжним теплом, Як гарна звістка. Забудемо ми про Вічні переживання , Що не дають просто жити у своїх Не здійсненних мріях. Почнемо жити всі З нового листа, В якому буде Кожна щаслива історія

2024-08-07 08:06:28

Інші вірші поета

Що таке кохання? Нам вирішувати свою долю Не здійснена зустріч Чи я людина?

Інші поети

Ghost Know

@Ghost_Know

Владислав Анубисов

@artem_tyurin

Safie_

@Safie_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11546

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3919