Чи є ще ті, у кого кров без фальші
Олена Скурська
Чи є ще ті, у кого кров без фальші? Хто чесний до кінця з своїм сумлінням? Хто визнає, що є за нього кращі І не ховається від гострого прозріння? Чи вміє хтось віддатись почуттям, Ось так, щоб догоріти без останку І не шукати потім вороття, І не чекати для початку знову ранку? Хтось може бути просто небайдужим? Або зізнатись чесно у апатії? Чи вільно дихати на повні груди? Не перейматися, що потім будуть наслідки? Завжди хоча б в одному із аспектів, Або хоча б в житті одного разу Спливає фальш із невідомих нетрів, Бо не існує в світі ідеалу.
2020-10-29 13:35:07
1
0
Інші вірші поета
Знову вибух в твоїй голові Він мене роздирав на шматки Відкривай парасольку, бо летять голуби́ Як знайти свою точку щастя
Інші поети
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3649
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4652