Я загубив тебе в кучугурах...
я загубив тебе в кучугурах тобі холодно там? скажи я шукав твоє тіло, про тебе думав і зрозумів, що ти ніколи нормально не жив. дивлюсь у вікно і страшно мені, страшно як ти там, на дні? відморозив все тіло: кінцівки, ключиці і тихо помер, забивши рот снігом. більше не пройдеш по забутій дорозі, не стиратимеш кросівками пилу, не побачиш п'яних в околиці магазину, а цікаво, коли помирав ти, у бога повірив? чи відчував ти агонію? чи було тобі страшно? чи спускалися з неба духи і тебе забирали? а якщо життя після смерті немає? - значить ти досі ще там, можливо досі ще помираєш. чи виходив холод з твоїх кісток? чи було тобі страшно? знаєш, я хотів би щоб ти продовжував жити в моїх думках, а не в папірціх, на мапі загублених храмів. тобі там вже не темно? тобі не болить більше серце? а ти завтра напевно помреш, тебе завтра знайдуть напевно. сонце освітлює весну. за вікном хтось змінював будні. а якщо я - це ти? а якщо я досі гублю себе в кучугурах? 09.02.21. / 14:37
2021-02-09 14:57:41
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1326
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1589