Я загубив тебе в кучугурах...

Олександр Тімов

я загубив тебе в кучугурах тобі холодно там? скажи я шукав твоє тіло, про тебе думав і зрозумів, що ти ніколи нормально не жив. дивлюсь у вікно і страшно мені, страшно як ти там, на дні? відморозив все тіло: кінцівки, ключиці і тихо помер, забивши рот снігом. більше не пройдеш по забутій дорозі, не стиратимеш кросівками пилу, не побачиш п'яних в околиці магазину, а цікаво, коли помирав ти, у бога повірив? чи відчував ти агонію? чи було тобі страшно? чи спускалися з неба духи і тебе забирали? а якщо життя після смерті немає? - значить ти досі ще там, можливо досі ще помираєш. чи виходив холод з твоїх кісток? чи було тобі страшно? знаєш, я хотів би щоб ти продовжував жити в моїх думках, а не в папірціх, на мапі загублених храмів. тобі там вже не темно? тобі не болить більше серце? а ти завтра напевно помреш, тебе завтра знайдуть напевно. сонце освітлює весну. за вікном хтось змінював будні. а якщо я - це ти? а якщо я досі гублю себе в кучугурах? 09.02.21. / 14:37

2021-02-09 14:57:41

1

0

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

47

11

1617

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1725