із запахом осені... (другий варіант)
Я вийду із дому, лишу під вікном свою людяність. Топтати калюжі, що мої риси світитимуть. Думками ранити тіло проходячи З моїх кишень летітиме листя із запахом осені. Осінь листям асфальт буде ранити Плювати у рот ядучими фарбами Я іду, ріжу руки в своє відзеркалення Голос твердить «вбий почуття, крім недосконалості». Я в 22 живу щоб все втратити. В 22 — заручником власної слабкості. Ти лиши на мені побажання візерунками-шрамами. Обіцяй що мене пам'ятатимеш. Дозвольте лиш, я вас питиму. Топи мене п'янкими віршами Посип мою голову битими ритмами, Убий пустоту неточними римами. Закрий мені рот, Осінь грається подихом. Втопи моє «я» — Вітер руки поскручує, Ненароком помру у дорозі між комою, Крути моє тіло,мені вистачить доторку. 15 вересня 21 15:42
2021-09-16 06:16:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2476
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2934