із запахом осені... (другий варіант)
Я вийду із дому, лишу під вікном свою людяність. Топтати калюжі, що мої риси світитимуть. Думками ранити тіло проходячи З моїх кишень летітиме листя із запахом осені. Осінь листям асфальт буде ранити Плювати у рот ядучими фарбами Я іду, ріжу руки в своє відзеркалення Голос твердить «вбий почуття, крім недосконалості». Я в 22 живу щоб все втратити. В 22 — заручником власної слабкості. Ти лиши на мені побажання візерунками-шрамами. Обіцяй що мене пам'ятатимеш. Дозвольте лиш, я вас питиму. Топи мене п'янкими віршами Посип мою голову битими ритмами, Убий пустоту неточними римами. Закрий мені рот, Осінь грається подихом. Втопи моє «я» — Вітер руки поскручує, Ненароком помру у дорозі між комою, Крути моє тіло,мені вистачить доторку. 15 вересня 21 15:42
2021-09-16 06:16:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8636
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11300