Вона
Вона зустрічала цей ранок
Із присмаком терпкої кави,
На губах ці аромати бриніли і втопали.
А вечорами вона захоплено грала
І всі мерці готові були ожити,
Щоб почути гами з її фортепіано.
Вона зустрічала цей ранок,
Лишаючи на губах слиз губної помади,
А я готовий був впиватися сторінками,
Де лишались сліди Її тоненьких пальців.
Вона була вітром серед весни,
Втіленням справжнього холоду, вихором
На теренах зими,
Теплом літа,
Вмивалася ріками сліз восени.
А я при смерті розумів,
Що мені не цікаві всі ангели,
Якщо серед них немає її.
Я дихав, зустрічаючи ранки й не знав
Чи здогадувалась вона про моє існування чи ні,
Та я жив, щоб в думках малювати поряд її
І помирав, щоб цілуючи її вуаль торкалась моєї щоки.
Вона твердить:
"Депресія - зло!" - значить я зло.
І помирати мені в мареві снів,
І підімною мною могила,
А на губах - смак її сліз.
Я бачу вуаль і вірю - вона ще заграє,
Хай це стане реквієм всіх моїх мрій
Заграє так ніжно, лишивши надію в труні,
А після піде, за собою загортаючи стежки,
Залишивши мене в темноті.
Та як би не було,
слід її губ досі лишився на моєму вікні.
І в день коли серце моє зупинилось,
І я тихо й не квапно помер,
Надімною був образ її,
А в роті був присмак не дорогих сигарет.
08.02.2021 / 10:35
2021-02-09 14:52:09
2
0