Люди
Невже ми такі безнадійні? Невже то є наш епогей?... Невже все на що ми спроможні - Обкрадати інших людей? Обкрадати не тільки грошима. Обкрадати їх волю і дух. Забувати про те що людина Не повинна тягнути твій плуг. Та сьогодні усі "благородні" Їм не гоже спускатись із вілл. Там же люди, вони безнадійні Вони вийшли не з міст, а із сіл. Я не стану їхнім суддею Ним не стане жоден із нас. На Богів надіятись марно, Байдужістюю віє з небес. Ми будем жити до того Поки діти наші живі. А вони замість честі й моралі 30 срібних ховають в крипт`і. Ми не будем нічого просити Тай забудьте про те, що корились. Ми будем жити, як ЛЮДИ. Виживати ми вже навчились.
2021-10-02 12:33:30
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1105
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1353