Люди
Невже ми такі безнадійні? Невже то є наш епогей?... Невже все на що ми спроможні - Обкрадати інших людей? Обкрадати не тільки грошима. Обкрадати їх волю і дух. Забувати про те що людина Не повинна тягнути твій плуг. Та сьогодні усі "благородні" Їм не гоже спускатись із вілл. Там же люди, вони безнадійні Вони вийшли не з міст, а із сіл. Я не стану їхнім суддею Ним не стане жоден із нас. На Богів надіятись марно, Байдужістюю віє з небес. Ми будем жити до того Поки діти наші живі. А вони замість честі й моралі 30 срібних ховають в крипт`і. Ми не будем нічого просити Тай забудьте про те, що корились. Ми будем жити, як ЛЮДИ. Виживати ми вже навчились.
2021-10-02 12:33:30
3
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2288
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5114