Безумовна материнська любов
Давайте порозмислимо про любов. Хоча би у деяких моментах її розуміння. Це явище трапляється знов Незалежно від волі й хотіння. Любов може бути типова, Що приводить людей під вінець. Та є важлива умова - Тут треба мати терпець. Любов може стерти кордони.. Й проявлятись до праці, чи до ремесла Та й тут є умови - Потрібно докласти труда. Та існує в любові одна аксіома І вона не захована в печерах друїдів, чи мудреців Вона серед нас і досить відома Й не потребує фіософів, та інших знавців. Свій перший подих зробивши наповну Я бездумно та плачучи Вдихнув ту любов БЕЗУМОВНУ І зараз, по життю ідучи Мені відкриті всі ті дороги, До яких міг і не дійти. Впевнений в кожному кроці Та стираючи ноги у кров Сила, що наповнює серце - БЕЗУМОВНА МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ.
2021-05-18 11:49:58
4
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3189
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3924