Людство не готове

Орест Тихий

Людство не готове... Не готове до правди і волі. Не готове до вибору й думки Бо думка - є птах, А правда - кайдани у скові. І птах той летить все вище і далі, Бо краю немає... Коли повертатися треба, Й залишитись тут на землі. Де правди немає, А до волі в посібнику букви дрібні. Не бійся шукать ті кайдани, сміливо їх одягни Перед тим одягни окуляри Та в посібник все ж загляни. Залишайся уважним, вглядайся, вдумуйся в текст. І вже за кілька сторінок Кайдани з твоєї руки, Попри всі закони природи, Перестануть бути важкими І не будуть руки трясти. Вони стануть твоїм інструментом, Бронею, що міцніша за сталь В боротьбі з черговим моралфагом Твоя істина - , наче, скрижаль. Та коли знов розправиш ти крила, Забувши про смути земні. Згадай, що правда тебе не зкорила Це як бачити в повній пітьмі Поглядом можна узріти людину... Узріти не тіло, Не шкіри та м'язів набір, Узріти єство, набуте тобою Ще далеко до початку часів І ми не готові не з того, що малі, чи ще не зросли, Зростало багато...... Ми просто ще не доросли.

2021-05-17 07:26:07

Інші вірші поета

Крила не мої Пангея Безумовна материнська любов Люди

Інші поети

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Enok Mayeny

@Enok_Mazino_Mardukg

Богдан Омельчук

@bogdan_omelchyc

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1630

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3240