Людство не готове
Людство не готове... Не готове до правди і волі. Не готове до вибору й думки Бо думка - є птах, А правда - кайдани у скові. І птах той летить все вище і далі, Бо краю немає... Коли повертатися треба, Й залишитись тут на землі. Де правди немає, А до волі в посібнику букви дрібні. Не бійся шукать ті кайдани, сміливо їх одягни Перед тим одягни окуляри Та в посібник все ж загляни. Залишайся уважним, вглядайся, вдумуйся в текст. І вже за кілька сторінок Кайдани з твоєї руки, Попри всі закони природи, Перестануть бути важкими І не будуть руки трясти. Вони стануть твоїм інструментом, Бронею, що міцніша за сталь В боротьбі з черговим моралфагом Твоя істина - , наче, скрижаль. Та коли знов розправиш ти крила, Забувши про смути земні. Згадай, що правда тебе не зкорила Це як бачити в повній пітьмі Поглядом можна узріти людину... Узріти не тіло, Не шкіри та м'язів набір, Узріти єство, набуте тобою Ще далеко до початку часів І ми не готові не з того, що малі, чи ще не зросли, Зростало багато...... Ми просто ще не доросли.
2021-05-17 07:26:07
3
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4968
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3330