На темнім тлі
Особистий Ешафот
(18+)
Напевно я сходжу з розуму Поміж днів, що пам'ятатиму грозами В цій, напевно казковій грі Я стою ледь живий на темнім тлі Переді мною силует загадковий Я, напевно, теж казковий Зосередженим на камері Та надскладній грі Почуття безумця, легкий запах смерті Потрібно грати поки суглоби не стерті Складніше грати перед рідними Коли твої відчуття стають огидними Думки плутаються. Куди діти руки? Я не хочу залишатися на світлині чудернацьким придурком В очі б'є світло, силует наблизився Я, напевно, майже помер, або боляче врізався Світлина буде прикрашати домовину А я — вільний, і більше не відчуватиму провину
2022-12-03 19:56:47
2
0
Інші вірші поета
Щоденник Романтика? Затишок?
Інші поети
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12034
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4549