На темнім тлі
(18+)
Напевно я сходжу з розуму Поміж днів, що пам'ятатиму грозами В цій, напевно казковій грі Я стою ледь живий на темнім тлі Переді мною силует загадковий Я, напевно, теж казковий Зосередженим на камері Та надскладній грі Почуття безумця, легкий запах смерті Потрібно грати поки суглоби не стерті Складніше грати перед рідними Коли твої відчуття стають огидними Думки плутаються. Куди діти руки? Я не хочу залишатися на світлині чудернацьким придурком В очі б'є світло, силует наблизився Я, напевно, майже помер, або боляче врізався Світлина буде прикрашати домовину А я — вільний, і більше не відчуватиму провину
2022-12-03 19:56:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3925
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4646