Затишок?
(18+)
Заквітчаною весною я себе сам вішаю Над морем, що тягне з глибин пітьму. То солоне море безмежного відчаю Це все породжує образ артхаусного сну Зависнув? Обирай, реви, борсайся. Може тебе щось потягне в рай? Може ти приречений в зашморзі гратися... Поміж небом та морем. Виси. Лети. Пірнай. Виси! Веселитись будеш не довго. Зашморг стягне мовчазну голову вмить Може це й все надто жорстоко Але весна піде іншим солодко бриніть Лети за мрією та не долетиш, невдахо. Вдаришся об стіну та впадеш Ти будеш каятися, що не став птахом Не став і більше не живеш Пірнай за пітьмою, застигни в її льодах Затягне, скує і все наче сон Відсутність повітря покаже що таке страх І не важливо скільки в тебе буде корон Заквітчана весно, йди мимо Я не знаю, що обрати дотепер Гірко плач, моя родино А я сам себе в пил стер
2022-12-03 19:26:44
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1821
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5012