Чому я починаю писати
Vlad Hazda
Насправді, так часто сьогодні буває, Що зневірився ти у житті, І саме тоді душа починає Творити ті вірші веселі й сумні. Але стоп. Якщо говорити про мене, Писати сумне щось не личить мені. Тому я звертаюсь щораз до людини, Яка подарує ті думки ясні. Потрапити в вир моїх думок відносно важко, Проте є ті люди, що кожен раз Мене надихають творити прекрасне І завдяки ним ще мій вогник не згас. Зустрівши людину, я знаю напевно: "Це буде цікаво". Без жодних вагань, Я вогник розпалю свій швидко і сильно, І вогнище вийде без тяжких старань. Якщо повернутись назад до людини, Точніше дівчини, спасибі тобі, Що в віршах твоїх, як грою сопілки, До мене вертаються думки ясні.
2018-05-22 05:27:42
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Weronika Nikulina
Ти все частіше почав мене вражати... Я так не часто пишу і кажу слова вдячності людям, але спасибі тобі. Ти безумовно митець. 💜
Відповісти
2018-05-22 05:48:55
1
Відьма
Дуже красиво))
Відповісти
2018-05-22 05:55:58
Подобається
Інші вірші поета
Моральна втома гірша за фізичну Емоційний наркоман Занадто Що відчуваю
Інші поети
alvahmara
@alvahmara
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5694
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4062