Чому я починаю писати

Vlad Hazda

Насправді, так часто сьогодні буває, Що зневірився ти у житті, І саме тоді душа починає Творити ті вірші веселі й сумні. Але стоп. Якщо говорити про мене, Писати сумне щось не личить мені. Тому я звертаюсь щораз до людини, Яка подарує ті думки ясні. Потрапити в вир моїх думок відносно важко, Проте є ті люди, що кожен раз Мене надихають творити прекрасне І завдяки ним ще мій вогник не згас. Зустрівши людину, я знаю напевно: "Це буде цікаво". Без жодних вагань, Я вогник розпалю свій швидко і сильно, І вогнище вийде без тяжких старань. Якщо повернутись назад до людини, Точніше дівчини, спасибі тобі, Що в віршах твоїх, як грою сопілки, До мене вертаються думки ясні.

2018-05-22 05:27:42

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Weronika Nikulina

Ти все частіше почав мене вражати... Я так не часто пишу і кажу слова вдячності людям, але спасибі тобі. Ти безумовно митець. 💜

Відповісти

2018-05-22 05:48:55

1

Відьма

Дуже красиво))

Відповісти

2018-05-22 05:55:58

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4319

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1179