Чому я починаю писати
Насправді, так часто сьогодні буває,
Що зневірився ти у житті,
І саме тоді душа починає
Творити ті вірші веселі й сумні.
Але стоп. Якщо говорити про мене,
Писати сумне щось не личить мені.
Тому я звертаюсь щораз до людини,
Яка подарує ті думки ясні.
Потрапити в вир моїх думок відносно важко,
Проте є ті люди, що кожен раз
Мене надихають творити прекрасне
І завдяки ним ще мій вогник не згас.
Зустрівши людину, я знаю напевно:
"Це буде цікаво". Без жодних вагань,
Я вогник розпалю свій швидко і сильно,
І вогнище вийде без тяжких старань.
Якщо повернутись назад до людини,
Точніше дівчини, спасибі тобі,
Що в віршах твоїх, як грою сопілки,
До мене вертаються думки ясні.
2018-05-22 05:27:42
10
2