Тиск

Vlad Hazda

Що змушує музику литись з-під клавіш форте? За допомогою чого видушують з гітари ноти? З чим дружить скульптор, коли робить творіння? І що водночас формує гідне поваги людське створіння? Тиск є відповіддю на всі ці питання, ба більше: Він змушує дивитись на речі глибше і ширше. Лиш під ним розвиваємось, світ без нього даремний. Та для когось він згубний, а для когось — буденний. Користаючись ним часто роблять прекрасне. Хтось тисне педалі, аби світло не згасло. Хтось ламає стосунки, перетиснувши в сварці, А хтось тисне в екран, швидко бігають пальці Тиск формує, вирівнює, творить, жене! Вириває з прокрастинації навіть мене Тиск прекрасний! Він у кожному з нас! Якщо вас він руйнує — тоді грайте у пас.

2020-01-30 20:22:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ай

Мне последнее время очень не хватало украинской поэзии, спасибо за вдохновение)

Відповісти

2020-01-31 22:43:21

Інші вірші поета

Вслухайся. Вдумайся. Забий . Місто, де сходить Українське Сонце Динаміка

Інші поети

montelude

@montelude

Amon Din

@amondin

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2389

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1439