Unknown
Ми живемо безліччю справ, Проживаємо кілька життів... І хоч ззовні наш світ лиш один, В нас всередині кілька світів. Всі світи без перерви сплітаються, Часом лінії стають паралельними. А я вкотре об себе спіткаюся, Всі ми збоку здаємось кумедними. І важливо лиш те, що ти робиш, Поміж тим, що робити потрібно. Медитуєш, молишся, пишеш, Хоч для всіх це здається даремно І хоч скільки біжи і хоч скільки зроби, Книги всі прочитай, в фільмах сенси знайди, Ще освіту здобудь, нові курси пройди, Один всесвіт зруйнуй, інший всесвіт створи. Хоч безмежно вкладай, статуси здобувай Та до себе прийти не виходить... Пускай! Саме так, відпускай! Відпускати боляче. Хай болить, ну й нехай... Відпустив? Тепер вільний, сам собі самурай. Відпустивши. По троху. Повільно. Невідомого. Себе. Пізнавай.
2020-01-31 22:29:17
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Vlad Hazda
@Ай дякую, ціную❤️
Відповісти
2020-01-31 22:42:06
Подобається
Вікторія Петрук
Ліки у безмежному пошуку сенсів
Відповісти
2020-02-01 06:34:31
1
Vlad Hazda
@Вікторія Петрук коли тебе немає поруч)
Відповісти
2020-02-01 09:25:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2506
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2774