Unknown
Ми живемо безліччю справ, Проживаємо кілька життів... І хоч ззовні наш світ лиш один, В нас всередині кілька світів. Всі світи без перерви сплітаються, Часом лінії стають паралельними. А я вкотре об себе спіткаюся, Всі ми збоку здаємось кумедними. І важливо лиш те, що ти робиш, Поміж тим, що робити потрібно. Медитуєш, молишся, пишеш, Хоч для всіх це здається даремно І хоч скільки біжи і хоч скільки зроби, Книги всі прочитай, в фільмах сенси знайди, Ще освіту здобудь, нові курси пройди, Один всесвіт зруйнуй, інший всесвіт створи. Хоч безмежно вкладай, статуси здобувай Та до себе прийти не виходить... Пускай! Саме так, відпускай! Відпускати боляче. Хай болить, ну й нехай... Відпустив? Тепер вільний, сам собі самурай. Відпустивши. По троху. Повільно. Невідомого. Себе. Пізнавай.
2020-01-31 22:29:17
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Vlad Hazda
@Ай дякую, ціную❤️
Відповісти
2020-01-31 22:42:06
Подобається
Вікторія Петрук
Ліки у безмежному пошуку сенсів
Відповісти
2020-02-01 06:34:31
1
Vlad Hazda
@Вікторія Петрук коли тебе немає поруч)
Відповісти
2020-02-01 09:25:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3505