Unknown
Ми живемо безліччю справ, Проживаємо кілька життів... І хоч ззовні наш світ лиш один, В нас всередині кілька світів. Всі світи без перерви сплітаються, Часом лінії стають паралельними. А я вкотре об себе спіткаюся, Всі ми збоку здаємось кумедними. І важливо лиш те, що ти робиш, Поміж тим, що робити потрібно. Медитуєш, молишся, пишеш, Хоч для всіх це здається даремно І хоч скільки біжи і хоч скільки зроби, Книги всі прочитай, в фільмах сенси знайди, Ще освіту здобудь, нові курси пройди, Один всесвіт зруйнуй, інший всесвіт створи. Хоч безмежно вкладай, статуси здобувай Та до себе прийти не виходить... Пускай! Саме так, відпускай! Відпускати боляче. Хай болить, ну й нехай... Відпустив? Тепер вільний, сам собі самурай. Відпустивши. По троху. Повільно. Невідомого. Себе. Пізнавай.
2020-01-31 22:29:17
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Vlad Hazda
@Ай дякую, ціную❤️
Відповісти
2020-01-31 22:42:06
Подобається
Вікторія Петрук
Ліки у безмежному пошуку сенсів
Відповісти
2020-02-01 06:34:31
1
Vlad Hazda
@Вікторія Петрук коли тебе немає поруч)
Відповісти
2020-02-01 09:25:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5813
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9253