Unknown
Vlad Hazda
Ми живемо безліччю справ, Проживаємо кілька життів... І хоч ззовні наш світ лиш один, В нас всередині кілька світів. Всі світи без перерви сплітаються, Часом лінії стають паралельними. А я вкотре об себе спіткаюся, Всі ми збоку здаємось кумедними. І важливо лиш те, що ти робиш, Поміж тим, що робити потрібно. Медитуєш, молишся, пишеш, Хоч для всіх це здається даремно І хоч скільки біжи і хоч скільки зроби, Книги всі прочитай, в фільмах сенси знайди, Ще освіту здобудь, нові курси пройди, Один всесвіт зруйнуй, інший всесвіт створи. Хоч безмежно вкладай, статуси здобувай Та до себе прийти не виходить... Пускай! Саме так, відпускай! Відпускати боляче. Хай болить, ну й нехай... Відпустив? Тепер вільний, сам собі самурай. Відпустивши. По троху. Повільно. Невідомого. Себе. Пізнавай.
2020-01-31 22:29:17
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Vlad Hazda
@Ай дякую, ціную❤️
Відповісти
2020-01-31 22:42:06
Подобається
Вікторія Петрук
Ліки у безмежному пошуку сенсів
Відповісти
2020-02-01 06:34:31
1
Vlad Hazda
@Вікторія Петрук коли тебе немає поруч)
Відповісти
2020-02-01 09:25:22
Подобається
Інші вірші поета
За що я люблю постмодернізм Зловити корону за день до від'їзду Вірш із хоку. Червоне - то любов
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Mark Fortis
@Mark_Fortis
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5566
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1427