Молитва за спасіння від плацкарту
Господи милосердний, я маю гріхи. Не один, не два, далеко за три. Та вони не такі вже й великі-страшні, Щоб так гірко покутать їх зараз в огні. Господи боже, ти ж цар всіх і бог, Плював ти на війни, на голод і смог, На рак і на снід, на "Богдан" в часи пік, І все це триває вже тисячі літ... Я знаю, ти зайнятий, тебе простив. Та є дещо, де ти переборщив... Друже господь, це реальний провтик, За це місце я б вирвав у тебе кадик. Скажи мені, чи ти їздив плацкартом? Чи ти ще не встиг скористатись цим фартом? Коли ззовні +30, всередені 100, А бабка, що змерзла, закрила вікно. Коли п'яне чувирло храпить на вагон, Пахне повсюди його самогон. Шлейф від шкарпеток — аж мозок гниє, Як втомили тортури — провідниця доб'є. Стоп. Ти задумайся: Ви там всі проїбались! Після ночі в плацкарті ваше пекло — то радість. Заберіть мене, молю, в гарячий котел. Куди-небудь, лиш би не тут і тепер. Не забрали. Я і досі в своєму плацкарті. Десь у полі — не старайся грузити тут карти. Ледь живий, та як житиму — піду в отці. Цю мучЕнницьку казань почують усі. Може й ти те почуєш і закінчиш страждання. Боже, та хіба ж ти не маєш бажання? Спопелити плацкарти і всю залізницю. І люди би стали вільні, як птиці! І закінчились б війни, влігся в Києві смог, Рак і СНІД уже б вилікували — оце б ти був Бог! Геппі енд був би нам, зажили б усі, А плацкарти залишились в кошмарному сні.... Та ілюзій не маю, й поки мчусь в далечінь, На цьому слові вам скажу: "Амінь"
2021-07-23 06:49:27
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13171
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4740