В голові
Я б написав тобі, проте, Тебе нема, ти лиш в думках. І все згадається гірке, Та не залишу в собі страх. Давай, зупинимось на мить, І най усе кудись литить, Та лиш обдумавши усе Можливо, істина прийде. Ти знову скажеш щось розумне, Я сяду, ніби зрозумів, А щось таки в мені він ввімкне, Такий є в кожній із голів. "Подумай знову" - каже мозок, Можливо він, усе ж реальний, Та залишивши мари всі для казок, Скажу: "Бувай, мій друже віртуальний."
2018-06-11 12:21:49
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Тут обійдемось без слів, лиш одна емоція😮... Та нехай, дві. 😍
Відповісти
2018-06-11 14:12:48
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2247
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13001