В голові

Vlad Hazda

Я б написав тобі, проте, Тебе нема, ти лиш в думках. І все згадається гірке, Та не залишу в собі страх. Давай, зупинимось на мить, І най усе кудись литить, Та лиш обдумавши усе Можливо, істина прийде. Ти знову скажеш щось розумне, Я сяду, ніби зрозумів, А щось таки в мені він ввімкне, Такий є в кожній із голів. "Подумай знову" - каже мозок, Можливо він, усе ж реальний, Та залишивши мари всі для казок, Скажу: "Бувай, мій друже віртуальний."

2018-06-11 12:21:49

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Weronika Nikulina

Тут обійдемось без слів, лиш одна емоція😮... Та нехай, дві. 😍

Відповісти

2018-06-11 14:12:48

Інші вірші поета

Митець . Я не хочу бути відомим поетом! Вірш із хоку.

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

Poor_Sara

@Poor_Sara

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5039

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2971