Послання собі.
Стоп. Зупинись. Це не просто так вірш, це важливе послання. Стій. Озирнись. До тебе звертається твоє ж кохання. Я сподіваюсь, став ти ким хотів: Успішним, не дай боже, скромним, Тобі колишній я передає привіт, Сядь та згадай: яким же був ти кльовим. Тоді як серце рвалося на волю, Ти вміло присипав його бажання, В той рік як вибирав ти сам цю долю, Не було марним, мабуть, те старання. Можливо, зараз ти щасливий, друже, Можливо, ти давно на дні, Можливо, втома косить тебе дуже, Але я в тебе є, ми не одні. Згадай ти знову всі минулі трабли, Усе, що сталось там колись і як, Як вкотре йшли на однакові граблі, І знову лізли в долі той гамак. Але ж згадай, як було тоді файно, Як ми гуляли, думали, росли, Як нове все здавалось незвичайно, Як впевнено в майбутнє разом йшли. І ось тепер, коли ти вже майбутній, Ти знаєш все, всього уже досяг, Відволічись і глянь ще раз в минуле, Аби згадати з чого ти почав. 27.09.2018
2018-05-27 17:16:58
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4007
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4944