Просто без слів, занадто прекрасно

Vlad Hazda

Просто без слів, занадто прекрасно, Усе в її віршах так гарно й гласно, Та й мої вірші вихваляють нині, Здавалось, що ще треба тій людині, Проте чомусь, щоразу більше, Псується все, та навіть Ніцше Допомогти б мені не зміг, Бо щось ламає мій поріг. Поріг та з ним ще зносить двері, І навіть в білому папері, Не захистить мені свій спокій, Доки краде з мене щось злодій. Він вкрав. Все в нього вийшло, Залишивши лиш кляте дишло, Він спокій в мене відібрав, Так нагло й підло обікрав... Все тяжче й тяжче ясно мислить, Система може вся зависнуть, Куди без спокою податись, Чи може безвісті піддатись? Робити те, що всім "слабо", Це все під файнеє вино, Проте і це без сенсу буде, І голова усе забуде, Аж коли спокій свій знайду, Тоді все в собі відновлю. А поки ще без слів, бо як прекрасно, Усе, лише не тут, в її віршах так гарно й гласно, А мої що? А мої в якійсь днині, Можливо вернуть спокій хоч одній людині. Тоді десь там і я знайду його, Переглядаючи якесь старе кіно...

2018-06-13 21:12:03

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Weronika Nikulina

Ти повернув мені спокій. І я та, хоч одна. 🥀💜

Відповісти

2018-06-14 10:33:47

Інші вірші поета

Повернення в реальнісь Емоційний наркоман Особлива медитація Анархіст

Інші поети

Carla Gaona

@KuroShiro

Итан Торкио

@dupochka

Romkolana

@nastyuxa_xa

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1524

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2934