Просто без слів, занадто прекрасно
Просто без слів, занадто прекрасно,
Усе в її віршах так гарно й гласно,
Та й мої вірші вихваляють нині,
Здавалось, що ще треба тій людині,
Проте чомусь, щоразу більше,
Псується все, та навіть Ніцше
Допомогти б мені не зміг,
Бо щось ламає мій поріг.
Поріг та з ним ще зносить двері,
І навіть в білому папері,
Не захистить мені свій спокій,
Доки краде з мене щось злодій.
Він вкрав. Все в нього вийшло,
Залишивши лиш кляте дишло,
Він спокій в мене відібрав,
Так нагло й підло обікрав...
Все тяжче й тяжче ясно мислить,
Система може вся зависнуть,
Куди без спокою податись,
Чи може безвісті піддатись?
Робити те, що всім "слабо",
Це все під файнеє вино,
Проте і це без сенсу буде,
І голова усе забуде,
Аж коли спокій свій знайду,
Тоді все в собі відновлю.
А поки ще без слів, бо як прекрасно,
Усе, лише не тут, в її віршах так гарно й гласно,
А мої що? А мої в якійсь днині,
Можливо вернуть спокій хоч одній людині.
Тоді десь там і я знайду його,
Переглядаючи якесь старе кіно...
2018-06-13 21:12:03
6
1