Занадто
Вона завжди у всьому аж занадто, Занадто гарна та занадто говірка, Занадто добра, але щось було не надто У неї чомусь країлась душа. Останнім часом наче підмінили, Оту дівчину файну, молоду, І серце на усі замки закрили, А замість нього вставили діру. Вона завжди була серед усіх найкраща, Але впустила істину просту, Що жити неможливо ідеально І все піде, можливо, десь в пусту. Коли для всіх ти стала вже кумиром, Улюбленицею для усіх людей, То пам'ятай, що буде хоч один на світі, Та він зруйнує все в один прекрасний день. Тому не слід ніколи буть занадто, Й на скільки б того не хотіли ми, Наш світ постійно бореться з прекрасними, На жаль, навіть з прекрасними людьми.
2018-05-23 19:50:16
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Це так... проникливо і істинно.
Відповісти
2018-05-23 19:53:28
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4899
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1911