Моральна втома гірша за фізичну
Vlad Hazda
Моральна втома гірша за фізичну, Ба більше, для мене вона гірш за все, Це схоже все на сцену еротичну, Яка в собі нічого не несе. Змішалось все всередині й довкола, Забулось все приємне вже давно, Мій мозок, як взбовтана кола, Ось-ось взірветься, й кінчиться кіно. Та ось, так раптом, я знайду свій спокій, Коли пишу тих декілька віршів, Маю вродливу музу карооку, Ратуюсь так від думок - злих дощів. Чому не можна просто так писати, Дивитися на небо ледь рябе, І знову й знову просто надихати, Когось, а разом й самого себе. Колись зберусь й поїду просто в гори, Забуду там про всі земні шуми. І буду жити сам, немов спокійне море, Десь там далеко, де живуть вірші.
2018-05-26 15:36:11
8
0
Інші вірші поета
Митець Зустріч Анархіст Вечір самотності
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8012
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167