Доторк потойбіччя

Роман Шарко

В морозну ніч світили зорі і зачудований я снив. В багатовимірнім просторі думки снували дуже кволі стан невагомості п’янив. В якийсь момент я усвідомив, що біль від холоду минув. Спочатку вивертав, судомив, ламав і навіть знерухомив та врешті – ніби і не був. Тепло по тілу розливалось, а з ним і спокій, німота. Не хвилювало як це сталось. Та й зрештою, хвала, що склалось все так. А інше – річ пуста. І серед тиші й упокою один на неосяжний світ у вічності передпокою почув я мовою слабкою своє ім’я… А далі вслід із купи снігу як примара з’явився чорний лячний лик. Чи не привиділась почвара? Чи це якась тутешня кара? Погрозою просякнув клик. І зник. А я все видивлявся. Розбурхалась остигла кров. Та раптом силует піднявся вже поруч. Він у очі вп’явся, й спитав: чого сюди прийшов? Обличчя чорне і холодне, лиш очі світяться в пітьмі. І все навколо неприродне і запитання безборонне повторювалось як у сні. Підвівся похапцем на ліктях і усвідомить не бажав, що кольорове розмаїття розтало, як і те жахіття і тільки я в снігу лежав. І знову вітрюган поглинув розпачливе моє виття. Страждав від мук, але не гинув, коли безпам’ятство це скинув і піднімався до життя. Я звівся, я стояв ногами! Я звідкись сили віднайшов. І повертаючись до тями, промерзлими як лід ступнями, я ви́простався і пішов.

2024-10-22 15:18:22

Інші вірші поета

Відродження Сум'яття Про дороговкази Про відновлення

Інші поети

MaggieB

@MaggieB

IRMA_SKOTT

@IRMA_SKOTT

Марічка Корень

@marichka_koren

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

951

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1471