Про відновлення
Роман Шарко
Я напився безмежжям я блював абсолютом і заплутавшись в стежках я упав у розпуку Я упав у канаву безпробудної хіті поринав у несла́ву зачинявся від світу. Визирав з-за паркану наче злодій вагався та позбавившись стану я цілком відновлявся. Я відроджував душу за світанок чіплявся я повірив, що мушу я про це здогадався. не твердою ходою повертався між люди і вже міццю новою наповнялися груди
2024-10-22 15:30:33
0
0
Інші вірші поета
Сум'яття Доторк потойбіччя Передчуття Відродження
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
Dr.Theo
@Foli_officiel
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
2997
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1629