Про відновлення

Роман Шарко

Я напився безмежжям я блював абсолютом і заплутавшись в стежках я упав у розпуку Я упав у канаву безпробудної хіті поринав у несла́ву зачинявся від світу. Визирав з-за паркану наче злодій вагався та позбавившись стану я цілком відновлявся. Я відроджував душу за світанок чіплявся я повірив, що мушу я про це здогадався. не твердою ходою повертався між люди і вже міццю новою наповнялися груди

2024-10-22 15:30:33

Інші вірші поета

Доторк потойбіччя Відродження Передчуття Про дороговкази

Інші поети

Рутенія

@ruta_cherlena

Hell_ga

@Hell_ga

Поліна Богаєвська

@vogabonde

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12586

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4323