Про відновлення
Роман Шарко
Я напився безмежжям я блював абсолютом і заплутавшись в стежках я упав у розпуку Я упав у канаву безпробудної хіті поринав у несла́ву зачинявся від світу. Визирав з-за паркану наче злодій вагався та позбавившись стану я цілком відновлявся. Я відроджував душу за світанок чіплявся я повірив, що мушу я про це здогадався. не твердою ходою повертався між люди і вже міццю новою наповнялися груди
2024-10-22 15:30:33
0
0
Інші вірші поета
Передчуття Відродження Про дороговкази Доторк потойбіччя
Інші поети
Educatorus Librarium
@educatorusdigitelli
Ana_Dana
@Ana_Dana
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2738
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10439