Передчуття
І знов на порозі і знову дивлюсь в далечінь.
Трухлява влаштованість сипле на голову згар.
Змітає брехню та виводить з омани видінь.
Підбурює вирішить справ непідйомний тягар.
Я тут, я живий, я прокинувся знову навстріч:
Вдихаю з жадо́бою, слухаю шепіт душі.
Я прагну відновленням сил запалити цю ніч,
Зродитись у прозі або написати вірші.
З віршами морока – блукаю неначе в пітьмі,
Казав Горліс-Горський, писати їх краще в тюрмі.
Я знаю, що важко. Я бачив усе це не раз.
В моїх діафільмах блукають дитячі страхи.
Моя голова ніби сховок минулих образ -
Відтворює мертве, занурює в розпач шляхи.
Але ж Боже збав, відступитись хоча би на мить,
Покластись на течію в мутній стоячій воді,
Що рештками мрій і уявлень про щастя – смердить,
Плекаючи винайти спокій і сон в забутті.
Не знаю, що буде, та знаю, що тільки не це,
Минають століття, а я лиш пошарпав лице.
2024-10-22 15:34:53
0
0