Сум'яття
Роман Шарко
вітром сніжить і ялозить за шию шкрябає в мозку, що жити не вмію холодно. лід. безпросвітність. абзац п’ю не життя, а ганебний ерзац знову біжу між чужими світами марно горю, переймаюсь думками сплю. безпорадність. сум’яття. мара з вічного «потім» не буде добра що це? - між пле́тивом років питаю стежка біжить, та куди, - я не знаю погляди. спогад. минувшина. страх вітром сніжить в посивілих очах
2024-10-22 15:22:22
0
0
Інші вірші поета
Доторк потойбіччя Передчуття Про відновлення Про дороговкази
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2544
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1714