Je Coule
lys
Je suis tombée de la barque. Aucune main ne m'a rattrapée. Alors je coule. Au fond de l'eau. Je ne bouge plus. Je n'ai plus de force. Je sais pourtant nager. Mais comprenez vous, c'est si dur de remonter ! La surface est si loin, au dessus de moi. Je n'y arriverai pas. Je vois cette pierre à côté de moi, je pourrais m'aider pour remonter ? Non. Je ne veux pas remonter. Je préfère couler. C'est facile, couler. On tombe, sans bouger, restant dans notre malheur. À quoi bon user de ses forces pour remonter ? Je sais déjà que tout est perdu. Je coule. Une main. Une main m'attrape, me remonte. Je ressens l'air dans mes poumons. « Pardon » *** DarkPhoenix
2020-10-19 10:02:35
20
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Sakura
C'est un joli poème ! J'ai vu que tu cherchais des conseils alors je te conseille de mettre plus de mots qui ont le même son ensemble pour créer une harmonie. Par exemple si tu mets ensemble quelques mots contenant le son "L" ça fera plus joli que s'ils sont tous différents. Tu peux aussi essayer de mettre des champs lexicaux dans tes poèmes, pour enrichir le vocabulaire et faire passer une idée. J'espère t'avoir un peu aidée :)
Відповісти
2020-10-26 15:02:21
1
lys
@ Sakura Oh merci beaucoup ! Ton conseil m'aidera beaucoup !
Відповісти
2020-11-08 16:30:51
1
lys
@ Sakura Du coup x) je l'ai refais !
Відповісти
2021-04-18 08:02:54
Подобається
Інші вірші поета
Étoile de Mer Je ne suis plus Rien Une future femme en vie Les sentiments
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11995
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2149