Regrette.
HIRONDELLE .
Je pleure encore. C’est agréable, pas obligé d’être faible pour regretter. Quand on se dispute, quand on admet des échecs, Réjouissons-nous, mais surtout, ne soyons pas désolés. Ne soyons pas désolés pour nous même, Ne cachons pas la haine et la douleur, Ne camouflons pas notre tristesse et notre colère. Ne jouons pas de rôles, ne portons pas de masques, Car nos imperfections sont nos forces. Soyons honnêtes, au moins avec nous même, Cherchons des solutions, comprenons-nous, Prouvons notre force et nos qualités, Et la peur s’envolera, le vide disparaîtra. Je ne pleure plus. K.
2021-05-01 12:09:33
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KAYSEE
Magnifiiiiique
Відповісти
2021-05-01 18:45:21
1
HIRONDELLE .
@KAYSEE merciiii
Відповісти
2021-05-02 07:18:33
1
Інші вірші поета
Imaginarium ♥️ Li... liber... liberté. Cœur de papier
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4638
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12271