Колискова Сонця
Светлана Пилюк
Знову сонце за обрій сідає, "На добраніч", - тихенько шепоче, Промінцями мене обіймає, Обігріти мій сон наче хоче. Вже скінчились небесні гуляння, Йде до завтра спочити Світило, Колискову мені на прощання До світанку у серці лишило. Крізь віконце я теплі промінці Обережно зберу у долоні, І до самого ранку по вінця Свої сни світлом Сонця наповню. 16.11.2020
2020-11-16 07:17:06
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вероника Рубин
Добрий вiрш. Легко запам'ятати, приємно читати.
Відповісти
2020-11-16 07:47:10
Подобається
Светлана Пилюк
@Nadine Tikhonovitch ура, ти вже здорова!!!!
Відповісти
2020-11-16 08:29:41
Подобається
Nadine Tikhonovitch
@Светлана Пилюк на жаль, ще ні...
Відповісти
2020-11-16 08:46:36
Подобається
Інші вірші поета
Сердце в клетке Квіткове намисто Батьківщині Вертайтесь додому
Інші поети
Moi
@Moi_2000
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1252
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3849