Парфуми мого дому
Светлана Пилюк
Парфуми мого дому Автор: Світлана Пилюк Він пахне обіймами та поцілунками, Різдвом, днем народженням і подарунками, Світанком і кавою міцною зранку, Дощем, що сліди свої лишив на ганку. Він пахне, мов з пЕчі свіжесенький хліб, Неначе бабусин весільний рушник. А ще так, як щічки і ручки дитячі, Смачненькі , пухненькі, галушечки наче. І Паскою, ніччю Купальською, медом, І звичками пращурів наших, - так треба! Найкращим у світі він пахне парфумом - Вдихаю його я на повнії груди! 26.10.2020 26.10.2029
2020-10-26 12:17:49
8
0
Інші вірші поета
Різдвяний жарт Мене як пташку тримай Квіткове намисто Я подумки лечу
Інші поети
Łahodnaja
@SomeMilkWithCoffee
Малой
@teddywinters
Amareto
@Amareto
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3707
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4692