فراغ
"هذه القصيدة مستوحاة من المواقف التي أصادفها على درب الحياة، لذا أكتب عن مشاعر الناس عادة. هؤلاء الذين يعانون ولا قوة لهم على مشقات الحياة. أولئك الأشخاص الذين يتحملون الألم في صمت، لعجزهم عن التعبير عما بداخلهم. أحب أن أذكر قصصهم لأنهم لم ولن يكونوا منسيين. فعلى الأقل أنا لن أنسى معاناة شخص نظرت داخل قلبه." ••• قد أكون وصلت لمحطة النهاية وأنا أوشك أن أرمي نفسي من على حافة البناية مجرمون تركوا فراغا داخلي وتركوني من شدة الغضب أغلي عيناي فرغتا من الحياة وصرت لا أريد إلا الممات كأن حياتي لا تهم لا أحد منكم اهتم حقا ولا أنا صرت أهتم كلكم ملاعين بأوجه مزيفة، لمعرفتكم أنا حقا نادمة سرقتم ابتسامتي وضحكتي، وتسألون لم ملامحي غائمة؟ اللعنة عليكم أيها المنافقون لم أكره قط ولكني اليوم الكره بذاته، فافرحوا أنتم الفائزون حقا لا أنتمي إلى قذارة عالمكم يا مجانين تلعبون بالقلوب، بل الأهون من ذلك اللعب بالسكاكين إذا كنتم ستعيشون بأكثر من قناع فاصنعوا واحدا جميلا لا يمكنني تحمل قبح شخصياتكم، لقد كانت علي عبءا ثقيلا وبهذا أظن أنه وقت الوداع لأنني أفضل الموت على ارتداء قناع اذا لم تحتمل المشهد، أعينكم الرقيقة أنزلوا الستارة، بينما أهوي إلى حفرتي السحيقة ••• "اذا اعجبتك القصيدة واكملت القراءة لا تنس اخباري برأيك عنها في التعليقات والضغط على زر الإعجاب ومتابعة الحساب... فضلا وليس أمرا" شكرا 😊❤ ~PurpY 💜~
2018-09-28 15:03:13
8
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@ Sham Am كروعتك عزيزتي 💜💜
Відповісти
2018-09-29 18:31:19
Подобається
jrr_tu
صدقتِ
Відповісти
2018-10-02 17:37:56
1
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@jrr_tu شكرا على تأييدك
Відповісти
2018-10-02 19:18:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11994
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4508