(18+)
5Під покровом ночі, загін українських козаків, очолюваний відважним отаманом Яструбом Гострим, увійшов крізь темні підвали з'єднаних між собою укриттів в землі Рос1йсьⁿої федерⁿції. Піднявшись по сходам і відкривши двері вони бачили Кре:ль та його покриті кров'ю зірки що робили з людей монстрів. Ми називаємо їх орками, бо від людей під впливом зірок у них нічого не залишається. Шаблі козаків виблискували у місячному сяйві, та світились синім полум'ям. Серця їх палали жагою свободи. Загін прослизнув повз орків, кроки козаків були легкими, як вітер у степу. Коли вони досягли стін Кремля, Яструб підняв свою булаву, і козаки атакували. Битва була запеклою, орки бачивши, як на землю випадають киш9и їх товаришів в паніці кидали зброю та тікали. Темрява страху перед козаками сковувала їх зомбований розум. Деякі орки боролися зі звіриною люттю, але козаки були невпинними і зелена кров орків заливала асфальт. Шаблі козаків світилися синім світом, а в очах їх горіло жовте полум'я. Леза блискали, а їхні бойові кличі лунали під стінами Кремля. Клич став сигналом для тих хто діяв в тіні травивши режим Пу²іна з середини. Російській Легіон Свободи взяв зброю до рук леза мечів світились синім, а очі їх загорілись жовтим полум'ям їх сердце хотіло свободи від диктатури П³тіна. В цю хвилину хтось стоячи позаду Пу'¹тіна дістає кинджал і поки він дивиться зверху башти на Яструба який стоячи на трупах проломує череп останньому монстру, вбивця з близького оточення диктатора коле його в спину, а потім схопивши демона за голову перерізає йому горло. Пу¹ін біжить в паніці до трону й корони заливаючи все зеленою кров'ю. Його кров як кислота роз'їдає все на що попаде, рука вбивці що тримала кинджал біліла від оголеного м'яса та кісток. Вбивця Пут1на впав на коліна і посміхаючись увійшов в царство Дарнеса бога тіней який зустрів його душу особисто і положив вбивці руку на плече. Пут²н помирав, престол ди³татора гнив покриваючись зеленою кров'ю, що залишилась там шипіти й булькати навіки утворивши пару до Чорнобильської ноги слона. Яструб не знаючи, що Пут1н вже здох, біг по сходам пробиваючи велетенською булавою обладунки орків Ва1неру. Сходи закінчуються і Яструб стоїть лицем перед демонами генералами Мордору. Яструб схрестивши саблю й булаву з мечами четвірки у смертельному поєдинку, вийшов переможцем весь у крові від ран отриманих в бою. Нажаль сили покидали Отамана. Закуривши цигарку Яструб прошепотів: "СЛАВА УКРАЇНІ* й заплющивши очі опустився на коліна... Наповнений силою своїх предків Київської Русі він встиг завдати вирішального удару двум із генералів. Перший помер зразу, його голова злетіла з плеч, а з перстня на пальці почали вилітати душі, які давали йому сили в бою. Будучи в полоні демона душі в зеленому смерчі літали окутуючи собою місце битви. З шиї демона хлистала зелена кров. Другий генерал стоявши на колінах вже мертвим тримав рукою свої кишки що випали з розрізаного живота. Меч стирчав в землі тримаючи на собі вагу його тіла яке холодними пальцями намертво вцепилось в рукоять клинка. Очі демона були направлені вдалечінь, а на губах осідала біла піна, що досі вирвалась з його тіла. З очей побігла кров. Він роскусив капсулу з токсином схованого в зубному імпланті генерала Кр5мля. Демон не зміг побороти страх перед Українським Отаманом і вибрав суїцид. Кремль почав розсипатись, гній що сочився від Пуґ6тіна більше не міг втримати цеглу Кремлів134ьких башт, а тим паче важкі червоні зірки. Моⁿква горіла охоплена полум'ям другої ноги слона, а зірки охоплені радіоактивним полум'ям падали зариваючись гострими кутами під землю, їхнє бордове світло згасло назавжди. Пут¹н забрав з собою Мⁿскву і орків в царство тіні тіней царства Дарнеса де знову буде помирати в муках знову і знову, а Мос2ва ніколи не згасне і охоплена полум'ям горітиме вічно. Українці та Рос1яни Легі∅ну Сво∅боди звільнили світ від володаря гною та смерті Пут*на. Козаки повернулися додому як герої, їхні імена назавжди вписали в історію вільної України. #smykbooks