Ранковий спалах
(18+)
У країні думок, де квіти з легенд, Сяють промені сонця на твоєму обличчі. Я сплітаю вірші, щоб ти в них знайшла Те, що у серці скрите з дитинства. Ти ніжна розкіш, зірка надії, У твоїх очах сяють розмаїті мрії. Твоя усмішка – як ранковий спалах, Розбуджує світло в глибині мого серця. Ти вітром зваблива, волею птахів, Не межуєшся часом і простором. Ти вогнем палаючим, що не згасне, Із тобою життя – мить, але прекрасна. Твоя душа – крапля безмежності, Твоя краса – віддзеркалення раю. У цьому світі, де все тліє й минає, Ти – незмінна зірка, світанковий спалах. Вірші – це моє слово кохання, Що збирає для тебе зірки з небес. І в кожній твоїй клітинці тремтить моя відданість, Тобі, моя дівчино, віддаю всю свою любов.
2023-06-17 08:28:59
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Які гарні слова кохання! Дивовижно! Щастя Вам!💞🌈☀️
Відповісти
2023-06-30 09:03:13
1
water IredGkPT7.8
@Lexa T Kuro дякую, вам також
Відповісти
2023-07-01 10:36:44
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2173
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3384