Холодне полум'я
(18+)
Горяча вода В холодному океані, де співає вітер, Палає полум'я, це серця України нашої грім. Зимовий вогонь у темних наших безоднях Розквіте помстою, коли почне палати твій і мій дім. Наше полум'я тремтить серед хвиль, Розливаючись від берега до берега. Воно таємничо приваблює душі, Манить сміливих, тих хто призначення долі шукає. Нашого полум'я сяйво під нічними зірками, Мов чарівний танок, кружляє в такт мелодії що б'ють в барабани війни. І кожна хвиля знає наше ім'я, Ми Українці Наш вогненний блиск у наших холодних очах. Хто кричав, що холод не має вогню? У безодні океана вогонь затремтів. Там ворог відчув наш холод вогню, А нас дотик холоду не торкнеться. Океан вогню, небесний оркестр, Що грає мелодію по померлим героям. Ти розгорнеш світло померших їх душ, Вкривши серця їх, які вже не б'ються, гарячим полум'ям своїм. Нехай холод і полум'я зіткнуться, Створять магію, неповторний помсти дует. І ми забудемо про той холодний океан, Тільки полум'ям серця вогненнім тепер заживем. Присвячується моєму загиблому на війні брату. Максим Земляк хай перед тобою відчиняться двері Райського саду!!!
2023-06-22 18:42:56
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Світла пам'ять Воїну!🙏 Герої не вмирають!🇺🇦 Вони стають нашими Янголами-Охоронцями...
Відповісти
2023-06-30 09:01:32
1
water IredGkPT7.8
@Lexa T Kuro дякую
Відповісти
2023-11-29 07:15:12
1
Dmitri Lokashincofe
@water IredGkPT7.8 прикольно писано
Відповісти
2024-02-16 19:18:20
2
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6217
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12070