Люди - бетонні споруди
Люди, то бетонні споруди. Споруди спотворені містом, Яке не має жодної спокуси. Де сльозам певно не місце. Всі люди пусті у середині Тіло, що з бетону, не горить І їх думи не розмити нині. Про почуття дарма говорить. Міста творіння не живуть. Існують, щоб робити більше Бетону і міста, яке клянуть Бо з пустотою жити то інше. Розірвати коло те складно Порочне коло - частина нас. Інструмент міста владний Мається у кожному водночас. І хотілось би лишити бетон Що тою масою не дає дихати. Написати вже новий закон, Аби здихатись, але відомо що Люди, то бетонні споруди. Споруди спотворені містом, Які вже не мають причуди Аби не міситись з цим тістом.
2018-02-15 09:09:15
1
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1427
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1504