Я піду.
rocusan
Одного такого дня я мовчки піду. Ти ось не втигнеш спитати куди, Я звичайно навіть не скажу чому І знатиму, що не отримаю листи. Я піду занадто далеко від всього. Піду мабуть дуже глибоко в себе. Це не зупинить ніяк пересторога. Це просто така наявна потреба. Це не дилема. Бач? Сумніву нема. Суть речей прозора й не складна Як розкладати по полицям слова І навіть так, дорога є лише одна. Маю йти, навіть якщо є місце тут. Я вже зібрався, капелюх на голові За мить прийде сюди новий етюд, А я піду. Ти залишишся на самоті.
2018-03-05 10:18:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
👍✨
Відповісти
2018-03-05 14:27:56
Подобається
Інші вірші поета
Потрібне десь поруч Скажи мені чому? Ненависна риса Мо' нічого й не було
Інші поети
Ilovenick
@Ilovenick
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9279
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12404