Я піду.
Одного такого дня я мовчки піду. Ти ось не втигнеш спитати куди, Я звичайно навіть не скажу чому І знатиму, що не отримаю листи. Я піду занадто далеко від всього. Піду мабуть дуже глибоко в себе. Це не зупинить ніяк пересторога. Це просто така наявна потреба. Це не дилема. Бач? Сумніву нема. Суть речей прозора й не складна Як розкладати по полицям слова І навіть так, дорога є лише одна. Маю йти, навіть якщо є місце тут. Я вже зібрався, капелюх на голові За мить прийде сюди новий етюд, А я піду. Ти залишишся на самоті.
2018-03-05 10:18:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
👍✨
Відповісти
2018-03-05 14:27:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3021
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1666