Вірші не приносять слави.
rocusan
Вірші не приносять слави. Вони не роблять статки Не грають кляті фанфари, Лиш мають у собі згадки. Клаптики того, хто писав. Частини так званої душі Якими він слова благав Щоб стали гарними вірші. Аби коли читати розуміли Аби відчулось воно як Коли себе вже знесилив Думами, що мало ознак. Щоб не замало сказано, Щоб недомовок не було Щоб все було роз'яснено Що, чим і для чого жило. Та буде ясно у чому суть. Чому немає тут тої слави Й чому статки не несуть, А кляті фанфари не грали... Бо наші слова лиш вода. Звуки не лишають сліди. В роздумах завжди біда, А ними не пізнаєш шляхи.
2018-02-14 10:42:14
1
0
Інші вірші поета
Я залишаюсь Я піду. На душі гримлять канонади Знаєте, то є така мука - кохати.
Інші поети
Oh Sana
@hanine_writer
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1446
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3977