Вірші не приносять слави.

rocusan

Вірші не приносять слави. Вони не роблять статки Не грають кляті фанфари, Лиш мають у собі згадки. Клаптики того, хто писав. Частини так званої душі Якими він слова благав Щоб стали гарними вірші. Аби коли читати розуміли Аби відчулось воно як Коли себе вже знесилив Думами, що мало ознак. Щоб не замало сказано, Щоб недомовок не було Щоб все було роз'яснено Що, чим і для чого жило. Та буде ясно у чому суть. Чому немає тут тої слави Й чому статки не несуть, А кляті фанфари не грали... Бо наші слова лиш вода. Звуки не лишають сліди. В роздумах завжди біда, А ними не пізнаєш шляхи.

2018-02-14 10:42:14

Інші вірші поета

На душі гримлять канонади Ненависна риса Я піду. Люди - бетонні споруди

Інші поети

Rosy M.

@rosieinreallife

@follower_number_0

JYA

@JYAY

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2369

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12188