Розгубився за вітром видно
Розгубився за вітром видно. Кольорові колись, сірі пастелі. Було добре, та не колоритно. Чи тому не жовтогарячі марелі? Прозорі думки, прозорі шалі, Колись хотілось вирушити нам У вже не потрібні нікому далі Аби хоч там натворити бедлам. Мабуть таке джерело віскі Десь тут витікає сірий будень, На кольорове немає мізків. А я як і ти, звичайний мудень. Поштурхаю пальці між струн Чи то гітари, чи нервів чи душі І зіграю так свій кращий сум За кольором, за тобою. Тобі.
2018-02-14 10:02:03
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4508
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3104