Не

rocusan

Не тримайся за інших. Не впадай у відчай. У людей буває й гірше І це вже як звичай. Не випрацьовуй звички. Не шукай свій ідеал. Не напишуть тої книжки І опис який ти шукав. Не говори дуже багато. Без лишніх слів. Це лиш даремна трата. Навколо купа ослів. Не думати так про себе. Без великий чисел. Це знання то потреба, Що ти також є осел. Не винен тобі нічого ніхто. Не чекай дарунку долі. Багато таких на світі було, Що жили вволю в неволі. Не думай ти, і не гадай. Не шукай причину. Закінчуй все, не забувай Чому злий на людину. Ніколи не живи через не. Закреслюй помилки. Життя одне, назад не верне, Тому просто бери і живи.

2018-02-14 10:44:19

Інші вірші поета

Розгубився за вітром видно Скажи мені чому? Потрібне десь поруч Я піду.

Інші поети

D. K.V.

@d_kv

Raven_Hair

@Raven_Hair

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1161

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1915