Не
rocusan
Не тримайся за інших. Не впадай у відчай. У людей буває й гірше І це вже як звичай. Не випрацьовуй звички. Не шукай свій ідеал. Не напишуть тої книжки І опис який ти шукав. Не говори дуже багато. Без лишніх слів. Це лиш даремна трата. Навколо купа ослів. Не думати так про себе. Без великий чисел. Це знання то потреба, Що ти також є осел. Не винен тобі нічого ніхто. Не чекай дарунку долі. Багато таких на світі було, Що жили вволю в неволі. Не думай ти, і не гадай. Не шукай причину. Закінчуй все, не забувай Чому злий на людину. Ніколи не живи через не. Закреслюй помилки. Життя одне, назад не верне, Тому просто бери і живи.
2018-02-14 10:44:19
1
0
Інші вірші поета
Я піду. Потрібне десь поруч Вірші не приносять слави. Мо' нічого й не було
Інші поети
Younis Sari
@younissari
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3846
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11480