Що небо впаде
Прийде час
Листи
Дивитись у небо
Ви є
Заберіть з мого серця цей біль!
Заради тебе й України
Я граю лише уві снах...
Усе мине! Tutto passerà! 
Сирена
Воєнна любов
Моя країна найкраща!
Скажи мені...
Вже скоро перемога!
Ніколи не зраджу!
Мандруючи Всесвітом
Мамо, а ранок настане?
Крапка
Час зберіг
Україна буде завжди!
Розлуки між нами нема
Коли закíнчиться війна
Не лікуй мене, якщо хворію...
Повертайтесь живими!
Світ, де немає війни
Що б не траплялось у світі
...
Кара
Уже достатньо міст-героїв
Всупереч всьому
Чужими руками
Що ти зробив для Землі?
Безславно
Вінниця 07.2022
Потвори
Як ти?
Стерті
Реп'ях і незнайомка
Маленький привид з вишневим серцем
Дорожче смарагдів
Чи молюся...
24.08.22
"Ми разом"
03.09
Сп'яніла пам'ять
Фотокартка — спогад біди
Світ рожевого кольору
У багатті ночі
Регламент для знеболювального
Торнадо
Світ збожеволів
Сумна реальність
Пахне осінню
Солдате...
Не хочу про минуле
Гідна лиш ковдра
П'ятнадцять метрів
Неспокій
А можна після перемоги...
10.12
Втома
А ти виходиш з мережі...
Не відкладати людей
Наскільки це можливо
Знову забула, що я не Бог...
Врятуй мене
Подих вічності
Сніг усе пам'ята
Не відкладати людей
23.02 — напередодні
23.02 — напередодні
А пам'ятаєш, як торік,
Ззаду дивлячись на тебе,
Думками я тримала небо,
А навколо танув сніг?

Здавалось: завтра небо трісне —
Впаде на землю й на дім,
А ми почуємо лиш грім —
Стане в тілі різко тісно...

Цей день був сонячним, на диво,
Губились де серéд доріг,
І серéд лютневих криг
Я посміхнулась тобі в спину...

Згадай цей день, ще мирний:
Думками там тримаю небо
І молюсь богам: «Не треба!» —
Та прокинусь у квартирі...

У той же день і той же лютий,
Мов завмер наш календар...
Кожен день — новий удар,
Війною що стискає груди...
© Nadine Tikhonovitch,
книга «Руїни».
Коментарі