Кара
Я не забула: ти питала —
Здригався голос з глибини,
Коли усе в тобі волало:
«Не буде же цієй війни?!»
Хотілось міцно обійняти
І відвезти від всіх жахів,
Мою душу вщент крилатих
Роздирало сто птахів...
Вони несли мені не щастя
Та і гукали не весну —
Вони слідами на зап'ястях
Сповіщали про війну...
Прости, що я тоді мовчала,
Ховала погляд в небесах,
Хоча усе тоді кричало
В твоїх натомлених очах...
Та відчувати чорні хмари,
Знати долю наперед —
Це моя найтяжча кара,
Душі моєї очерет...
Могла би хоч усе змінити —
Мали б сенс далекі сни...
Дай Бог іще тебе зустріти
І бути поруч без війни!..
Здригався голос з глибини,
Коли усе в тобі волало:
«Не буде же цієй війни?!»
Хотілось міцно обійняти
І відвезти від всіх жахів,
Мою душу вщент крилатих
Роздирало сто птахів...
Вони несли мені не щастя
Та і гукали не весну —
Вони слідами на зап'ястях
Сповіщали про війну...
Прости, що я тоді мовчала,
Ховала погляд в небесах,
Хоча усе тоді кричало
В твоїх натомлених очах...
Та відчувати чорні хмари,
Знати долю наперед —
Це моя найтяжча кара,
Душі моєї очерет...
Могла би хоч усе змінити —
Мали б сенс далекі сни...
Дай Бог іще тебе зустріти
І бути поруч без війни!..
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Кара
Вражаюча щирість та пронизливість рядів! Дякую!
Відповісти
2022-10-28 13:01:23
1