Що небо впаде
Прийде час
Листи
Дивитись у небо
Ви є
Заберіть з мого серця цей біль!
Заради тебе й України
Я граю лише уві снах...
Усе мине! Tutto passerà! 
Сирена
Воєнна любов
Моя країна найкраща!
Скажи мені...
Вже скоро перемога!
Ніколи не зраджу!
Мандруючи Всесвітом
Мамо, а ранок настане?
Крапка
Час зберіг
Україна буде завжди!
Розлуки між нами нема
Коли закíнчиться війна
Не лікуй мене, якщо хворію...
Повертайтесь живими!
Світ, де немає війни
Що б не траплялось у світі
...
Кара
Уже достатньо міст-героїв
Всупереч всьому
Чужими руками
Що ти зробив для Землі?
Безславно
Вінниця 07.2022
Потвори
Як ти?
Стерті
Реп'ях і незнайомка
Маленький привид з вишневим серцем
Дорожче смарагдів
Чи молюся...
24.08.22
"Ми разом"
03.09
Сп'яніла пам'ять
Фотокартка — спогад біди
Світ рожевого кольору
У багатті ночі
Регламент для знеболювального
Торнадо
Світ збожеволів
Сумна реальність
Пахне осінню
Солдате...
Не хочу про минуле
Гідна лиш ковдра
П'ятнадцять метрів
Неспокій
А можна після перемоги...
10.12
Втома
А ти виходиш з мережі...
Не відкладати людей
Наскільки це можливо
Знову забула, що я не Бог...
Врятуй мене
Подих вічності
Сніг усе пам'ята
Не відкладати людей
23.02 — напередодні
Торнадо
Вогонь обпалює кістки і душу,
А я з небес викликаю торнадо,
Нехай здіймається пил. На сушу! 
Закликаю весь світ воювати!

Я спалюю хати і жалість, і сіль,
Я борюся зі смертю, та марно!
Накликаю розруху, вкладаю свій біль:
Хай знищить кістляву торнадо!

Я сумую — всі штóрми на морі 
Сьогодні зійдуть з берегів!
В ураган я вкладаю все горе,
Весь біль, що у грудях запрів!

Так, божевільна — я кличу торнадо,
І чорна вдарить по ребрах рука —
Повертались до дому солдати,
А тебе все у хаті нема...

Я сумую! Ти чуєш? Співаю
Голосами цунамі і диких вітрів, 
Що людство безбожно вбивають 
І пір'я дарують для крил.

Я сумую! Кричу і вбиваю — 
Хай ллється з ножа мого кров!
Я вовком у лісі до неба волаю
І готую для втечі пором...

Срібло зірок і золото болю
Вщент розбиває торнадо... 
Я співаю. Ти чуєш? Я йду за тобою, 
Пригортаю до серця гітару...

Дивися! Це кров — її океани! 
Я стала торнадо і болем лечу!
Я знищу цей світ і кістляву!.. 
Та чому ж я стою і мовчу?..

Як божевільна, мовчу...

2021 р.
© Nadine Tikhonovitch,
книга «Руїни».
Світ збожеволів
Коментарі