Біоритми
Nadine Tikhonovitch
Дві паралельні дороги. Дві площини — один світ. І ось ми зустрілися знову. Однаковий наш біоритм. Два шляхи — різні долі. Два паралельних життя. Вони перетнуться? Ніколи. Таємниця — мої почуття. І ось ми крокуємо... Поруч. Путь? Одна. Напрямки різні... Казка зі мною... Праворуч. Але голос... Голос — це пісня? То мрія!.. Чи сон?.. Божеволію! Полон це фантазій та рим. Зустріч — збіг це... Чи доля? Однаковий наш біоритм?..
2020-09-14 19:33:37
28
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Гарно, просто чудово👍👍👍
Відповісти
2020-09-15 06:09:32
1
Твоя Відьма
Це бомбезно🥰🥰🥰🥰 Як красиво! Слів немає!
Відповісти
2020-09-17 14:38:08
1
Оксана
Сумно. На жаль, так буває
Відповісти
2022-10-08 11:56:34
1
Інші вірші поета
Більше нічого не треба! Серце небоги Не тільки сонце Повертайтесь живими!
Інші поети
John Sarah
@Watiri
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3346
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1830