Сирена
Nadine Tikhonovitch
Залишилась мить — завиє сирена, А бомби у небі — неначе зірки, Моя кров закипає у венах — Взуваю знов я вночі чобітки... Одягуюся тепло, недбало і швидко, Вибігаю із хати, біжу в укриття — Буду виходить — сонце вже зійде, Якщо буде сонце і буде життя... Паром холодним пальці застиглі Намагаюсь хоч якось зігріти, А вибухи ночі — пурпýрові хвилі — І знову чекати останньої миті... Всі сплять, а наші підірвані ночі, Хоч і ми переможем війну — Сиджу у підвалі і згадую очі, У які ще, дасть Бог, зазирну... ________________________________ Із старого, проте і досі, на жаль, актуального. Бережіть себе! Вірте в ЗСУ! І прибуде з нами ППО🙏
2022-10-10 21:50:14
20
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Твоя Відьма
Так тривожно, так сумно...а кінець до мурах... Останні два рядочка особливо торкнули.
Відповісти
2022-10-11 01:48:50
3
Лео Лея
Всі, хто бажає нам таких ночей, нехай самі під залпи засинають, І не змикаючи ні вдень ні вніч очей, в своїй же злобі вдало потопають 😐
Відповісти
2022-10-11 06:46:33
2
Nadine Tikhonovitch
@Лео Лея 👏
Відповісти
2022-10-11 06:51:30
2
Інші вірші поета
Ти вабиш мене Життя за Орвеллом Я граю лише уві снах... Поговоримо?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3850
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3284